Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 жовтня 2015 року розглянув справу № 6-1622цс15 за позовом співмешканця іпотекодавця до банку про визнання договору іпотеки (укладеного у 2005 році) квартири, визнаної судом спільною сумісною власністю (у 2014 році), недійсним.

Під час розгляду Суд сформулював наступну правову позицію. Відповідно до частини п 'ятої статті 11 ЦК цивільні права та обов' язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає тільки в статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається ізна інших не заборонених законом підставах, зокрема з правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК). Стаття 392 ЦК, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оскаржує наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, що засвідчує право власності.

Відповідно до ст. 578 ЦК та ст. 6 Закону "Про іпотеку" майно, що перебуває у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою всіх співвласників. Така згода за своєю правовою природою є односторонньою угодою. Відповідно до частини першої статті 219 ЦК у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним з подружжя без згоди іншого чоловіка, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК до основ цивільного законодавства віднесено, в тому числі, сумлінність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК та частини другої статті 65 СК при укладенні одним із подружжя договору за розпорядженням спільним майном вважається, що він діє за згодою іншого чоловіка.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв 'язку слід зробити висновок, що укладення одним з подружжя договору за розпорядженням спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому випадку, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, і третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала або за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди іншого чоловіка.

Адвокат Харків, Київ, Україна - юридичні послуги: розлучення, розділ майна, аліменти, реєстрація підприємства, реєстрація ТОВ, реєстрація торгової марки, реєстрація ФОП, позбавлення батьківських прав