ВСУ 16 березня 2016 року розглянувши справу № 6-93цс16 про визнання договору дарування квартири недійсним і повернення сторін договору в первісний стан, сформував таку правову позицію.

Позов був поданий племінником дідниці, якому (разом з іншим племінником) вона в 1996 заповідала спірну квартиру. У лютому 2011 року квартира була подарована третій особі, в листопаді 2011 року - все майно і майнові права, що належать їй на момент смерті слідниця заповіла позивачу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила операцію, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, така операція може бути визнана судом недійсною. Суттєве значення має омана щодо природи угоди, прав і обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів операції не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК).

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом омани, обману, насильства, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною або внаслідок впливу важкої обставини, є оскаржуваним. Обставини, за якими помилилася сторона угоди, повинні існувати саме на момент здійснення операції. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання угоди недійсною повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має суттєве значення. Помилка внаслідок власної недбалості, незнання закону або неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно.