На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 9 вересня 2015 року було розглянуто справу № 6-714цс15 за позовом ПАТ "Банк" Фінанси та кредит "про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Судом була сформульована правова позиція, згідно з якою норми Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набув чинності після прийняття рішення суду першої інстанції у справі, що переглядається, самі по собі не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Роз'яснено, що Закон "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" набрав чинності 7 червня 2014 року.


Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Закону не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави відповідно до ст. 4 Закону "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов "язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що:воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його становить 140 кв. м для квартири і 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій у юридичному сенсі означає відтермінування виконання певних обов 'язків, відкладення певних дій на певний або невизначений період на підставі спеціального акта.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону про мораторій.

Така ж правова позиція була висловлена при перегляді справ № 6-483цс15, № 6-333цс15. В особливій думці у справі № 6-58цс15 суддя ВСУ назвав правильним відмовляти у стягненні іпотеки через мораторій.